У першій половині XVIII ст. починається новий період в історії українського книгодрукування.Цю гіпотезу підтримує сучасний дослідник історії книгодрукування в Україні О. Мацюк.З навчальної дисципліни Історія книги.Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною.У середині XVII ст. друкована книга стала істотним чинником розвитку української культури.Друкарство і книговидання на той час ще не відокремилися одне від одного.Навколо них гуртувалися письменники, знавці мов, майстри мистецького оформлення книги.У цей час забороняється видання книг українською мовою, на друкування потрібен був дозвіл патріарха.Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 р. книгодрукування українською мовою занепало.У них зосереджувалися освічені люди, велось літописання, переписували й перекладали книги.