Психоаналітична теорія Фрейда

В період з 1895 по 1905 рік інновації Фрейда привели до розвитку його теорії.В 1923 році Фрейд сформулював теорію функціонування психіки в термінах її структурної організації.Теорія Зиґмунда Фрейда зазнала багато критики з боку його сучасників-вчених.Фрейд виділив три основних структури психіки: Воно (Ід) , Я (Его) та Над-Я (Супер-Его) [5; с. 9] .Так виник фрейдизм, який назвали на честь свого творця - Зиґмунда Фрейда.Фрейд почав використовувати ту ж саму техніку зі своїми пацієнтами і підтвердив результати Броєра.Згідно Фрейдові, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми.Так немовлята, за твердженням Фрейда не можуть відкладати задоволення своїх первинних потреб.Фрейд надавав важливої ролі в формуванні та життєдіяльності особистості також Едіповому комплексу.Фрейд розділяв свідомість людини на три складових: свідоме, підсвідоме і несвідоме.