Символічні структури давньої драми в контексті психоаналітичного дискурсу З. Фройда

Психоаналітична критика починається з праць Зиґмунда Фройда і має прикладний характер.У давній драмі взаємозалежність психічних структур.У світогляді З.Фройда поняття науки і релігії протиставляється.Перебування героя драми в небі уможливлює лише його психічне буття, виключаючи тілесне.Характеристики образу Бога-отця‚ як правило‚ висловлювалися через репліки інших персонажів драми.Така подорож символізує переміщення героя драми не лише в просторі, а й в часі.Семантика цих образів у давній драмі набуває поліфонічного звучання.Сюжет драми може мати варіанти, але не деформується, як сюжет сну.Русская драматургия последней четверти ХVII и начала ХVIIIв./ Под ред.Фройд З. Вступ до психоаналізу/ Пер.