“Акорд смерті” у Шопена

Найбільш виразним є формулювання Н.Туманіної, що називала його гармонія смерті або акорд смерті.Таке, певна річ, не пройшло безслідно ні для акорду, ні для творів Шопена.У повному вигляді акорд смерті з’являється, наприклад, у Мазурках №№ 36, 43, 47, 51.Про акорд смерті в пісні Шуберта на вірші Гайне Двійникдив.: Ганзбург Г. Статьи о Шуберте.За твердженням Н.Туманіної, у творах Чайковського цей акорд є лейтмотивом нещастя.У Прелюдії Шопена e-moll (Op. 28 №4) маємо IV7+1 в основному виді та повному чотиризвучному вигляді.Випадок такого використання альтерованої субдомінанти у Шопена не поодинокий.[Нотний приклад №1].Співзвуччя, про яке піде мова, вважається характерною індивідуальною ознакою стилю П.І.Чайковського.Такого аспекту торкнувся також Цуккерман, посилаючись на приклади з творів Ліста й Балакірєва.